Вино Gravner Anfora Ribolla / Анфора Ріболла 2016, біле сухе, 0.75 л

Йошко Гравнер (Josko Gravner) обожнює свою землю, свої виноградники, свої рослини, всі разом і кожну окремо. Він слухає їх, благоволить їм. Так і виходить, що його поводження із землею продиктоване самою природою, він перебуває в постійній взаємодії з нею, до того ж усе це відбувається найприроднішим чином, у гармонії з довкіллям, у взаємовіддачі, продуктивній і збалансованій, ніби йому довірено найважливішу місію з охорони довкілля: Йошко відкидає будь-яке свавілля й насильство. Він спалахує, коли мова заходить про гербіциди, інсектициди, пестициди та будь-які інші хімічні синтетичні речовини. Він відкидає все те, що може збіднювати ґрунт. На його винограднику чергуються фруктові та оливкові дерева, чагарники. Там гніздяться птахи. У льохах, де зберігаються амфори, виникає відчуття, що це середньовічний склеп, ловляться запахи солодкого ладану, свічкових недогарків, сирої землі. Нові амфори закопуються в землю в три ряди по сім. 21 яма в землі. 21 діра, що веде в надра. Здається, що вино видобуто прямо з надр землі, і цим воно чарівне... Коли Йошко розповідає про те, як він задумав застосовувати на своїй землі амфори, в його очах загоряється пустотливий вогник. Це був переломний момент: остаточний розрив із минулим, з його особистим минулим, момент повного усвідомлення універсальних цінностей, вікових традицій, втрачених і знову знайдених, які виникли в його повсякденній пересічності, обмеженій рамками відособленості та швидкоплинності. Кавказці, як і римляни свого часу, досі залишають вино в закопаних глиняних глечиках. Ось такі амфори ємністю в середньому по 600-700 літрів Йошко привіз із Кавказу під вино. «Кавказька глина - як жувальна гумка, я ніде не бачив такої глини, з якої можна було б робити предмети таких розмірів», - розповідає він.
Амфори в погребі Гравнера закопані в землю. На вигляд - вони з добротної глини, всередині промазані бджолиним воском, водонепроникними, водночас пористими - таким чином, віск не перешкоджає мікроокислювальним процесам. Під час процесу мацерації Гравнер додає тільки дріжджові культури, а перелив у діжки проводиться в дні неповноцінної (спадної) фази Місяця. Ось і вся премудрість! Багато хто посміхнеться на це, а Йошко сором'язливо зізнається: «Мій батько казав, що хто дивиться на Місяць, тому потрапити в яму, а я, чесно кажучи, вірю в такі речі». Після зняття з осаду і переливу в дерев'яні барильця додається один грам сірчистого ангідриду на один гектолітр (на 100 літрів), і більше нічого, тільки час. Природа сама про себе подбає... У погляді Гравнера читається спокійна впевненість. Адже він - людина, яка знає, як і куди крокувати, він селянин, який розуміє свою землю, і тепер він упевнено йде назустріч своєму майбутньому вину...
У минулому у нього була маса експериментів, багато випробуваних методик, але він завжди опинявся попереду інших: чи то коротка мацерація холодним способом, чи то баки з нержавіючої сталі з контролем за температурою бродіння в них, чи то дозрівання вина в діжках типу баррік.
У вина нічого не додається крім розчину сірчистого ангідриду, бентоніту або колоїдної глини.

Зберігати в сухому місці за температури від 12°C до 20°C та відносній вологості повітря не вище 85%